Вітаю Вас Шановні Мисливці
Слово про зайців.
Ну що мої дорогі ЗАЙЧИКИ полювання на хутрового звіра в Тернопільській обл. - завершено.
За весь сезон 11 виходів, я відняв у Вас тільки одного Вашого родича. За що - каюсь, але це була чесна гра між нами.
Але саме головне, що ми з Вами дограли цей матч до кінця. Я Вам Щиро Дякую за таку гру, де Ви все ж таки - ПЕРЕМОЖЦІ.
Живіть і плодіться, та прикрашайте нашу природу, Вашою присутністю.
А тепер, про недільне моє полювання.
Ранком неділі, взявши свого собачку на поводок, ми подались на полювання. Собака мене тягнув, що тягач на шассі КРАЗ-а
Куди ти летиш, не спіши, встигнеш ще набігатись, я все йому дорогою повторював. Але це все було марно...
Ранком в 7.45 ми були з собачкою вже на угіддях. Тиша навкруги, і все живе поховалось від людей.
Знімаю поводка, збираю рушницю, і йдем вперед.
Собачка погнався полем, опустивши свою голову, та внюхуючись в сліди на снігові.
Нічні жирові сліди зайчика на полі, були цілою наукою для собачки. Собака подав свій перший голос, і почав шукати вихідні сліди, бігаючи вперед - взад, озиминою.
Все, собачка погнала через озимину на поле з ріллею, і я чекав моменту коли підніметься зайчик.
І від його голосу як кажуть "взахлёб", зайчику знову завадили відпочивати.
Зайчик зірвався, і красень, на всіх парах, біг в напрямку лісу. Оце швидкість, наче землі не торкається. Сила силенна.
Ну що ж, нехай побігають тепер обоє, та їхньому змаганню "дожени мене" я заважати не став.
І я вирішив підійти ближче до льожки, з метою її сфотографувати.
Знявши рюкзак із за плечей, я дістав фотік, та поклав зброю на рюкзак.
Кадр один, другий, льожка ще тепла, і я бачу іншу картину. От він материнський інстикт.
Зліва від мене, в п`яти - семи метрів , зривається ще один заяць, який тримався до останнього і мене підпустив.
Мої руки не торкнулись рушниці, я був в піднесенному настрої, що це всеж таки...заяча мама. А це зайченята і молоді зайці.
Та я впевнений, що все ж таки, так підпустити і триматись як правило належить - самицям.
Далі я подавсь до лісу, та собачка добряче наганявшись за зайчиком, мене зустріла з пустими очима - зайчик втік.
Ну й добре, і ми до кінця нашого з ним полювання недільного дня, підняли ще два зайчика.
Але обидва зайчика, також отримали путівку в життя в такий день ЗАКРИТТЯ ПОЛЮВАННЯ
День добігав до кінця, та ми повертались додому втомленими та кожен із нас йшов із своїми думками.
Я на мить зупинився, повернувшись до полів, та знявши спортивну шапку, я перехрестився до неба, попросивши у Бога простити нас грішних, за наші гріхи, вільні та невільні, та дожити нам всім до дня ВІДКРИТТЯ ПОЛЮВАННЯ в цьому році.
Бережи нас всіх та нашу Україну.