Просто охотник
Мисливець
Запорожская всегда самая серливая была....
Открытие на пушного зверя2018/19
- Автор теми Давид Маркович
- Дата створення
Сумы с одной "м".
Роуч Ротингер
Слідопит
А в вашей области везде и полностью закрыта ???
Катыш Сергей Васильевич
Снайпер
Официално документа о закрытии, на сегодня нет. Но будет...Вся область...
Катыш Сергей Васильевич
Снайпер
ПРОСТИТЕ!!!
иж 18
Слідопит
Охочусь в Одесской области на границе с Приндестровьем, пока всё по прежнему, открыта охота. У меня только в воскресенье охота, и в других областях почти всех такая же история как я понял, мне вот интересно, почему в тех областях которых сейчас закрывают охоту на период ВП., не идёт разговор от руководства УТМР о этих днях которые вылетели, добавить в субботу после того как закончиться ВП.
ТАР
Снайпер
Когда-то служил в тех краях фазанов много, запомнилось хорошо как ходили вдоль дороги, зайца не одного не видел и охотников тоже не видел, а ещё баклажаны давали хороший урожай и очень много вина и коньяка домашнего!местные жители постоянно угощали когда заполняли полными бутылками кубовый ящик начинали вокруг территории прятать в траве.Куда не смотришь в каждом дворе виноград. Аж воспоминания нахлынули.
Останнє редагування:
иж 18
Слідопит
А в каком населённом пункте застава ваша была?
иж 18
Слідопит
Это рядышком где-то 15-20км, если ваша Павловка в Раздельянском районе, а то рассказ про виноградники и вино точно как у нас в Граденицах но это уже Беляевский район.
Mechanik
Снайпер
Мої вітання.
Звіт за неділю 2 грудня 2018р.
Ну що ж, дібравшись зранку до угідь, та оглянувши навкруги припорошені снігом поля, я почав збирати зброю.
Закинувши рюкзак за плечі, я дістав набої з патронташу, та заклав до рушниці, попередньо перевівши запобіжник в положення -S
Взявши зброю на плече, я поліз до кишені за рукавицями. Холод металу зброї, та льодяний вітер, вимагали тримати руки в теплі.
Ні чого не вдієш, зима вступила в свої права, згідно календаря. На дворі грудень, а це вже й зима.
Пройшовши польовою дорогою невелику відстань, я зайшов на перше поле з ріллею.
Заячого сліду на першому полі я так і не побачив, звісно і вухатого також.
Ну що ж, йдем далі...
Друге поле також було порожнім, окрім сліду лисиці, яка поверталась вранці до нори, в напрямку лісу.
Було глухо, та безнадійно, що такі угіддя, геть стали пустими, та пояснень цьому є досить багато.
І ось перший зайчик зривається попереду мене. Зліва на право, під метрів сорок як льоду.
Дисперсант не дістане, надія тільки одна, на нульовку в верхньому, але ж набій - без контейнера.
Заяць вже на озимині, роблю винос зброї, не дихаючи - тисну. БАХ.
Підірвана зелень озимини з землею осипом шроту, прямо по центру якого і був - заяць. Я чесно кажучи - остовпів, з побаченого.
Заяць продовжував бігти далі. Ні вистреженого пуху, ні заносу в боки зайця, я так і не побачив.
Заяць набрав ще більшого маху, і щез за пагорбом поля з озиминою.
Пояснень такої міцної броні зайця, у мене не було, скоріш за все йому судилось жити далі, а мені топтати полями до вечора.
Я пішов слідом за зайцем до кінця поля озимини, але слід зайця вказував його притулок на нескошені поля з кукурудзою.
Оказія та й годі, і я вирішив взяти інші угіддя, та пройтись схилами долин прилеглого лісу.
Йти схилами було тяжко, ноги були вкрай напружені, але місця для зайця, були тут кращими ніж на полі.
Пройшовши добрий відрізок схилів, мій результат був нульовий і я вирішив перепочити, перекусивши та випити горячого чаю.
Війна війною, а обід по - розпорядку. Що - що, але чай з лимоном, і добра ложка меду придають людині, нових сил. Це правда.
Не чарка оковитої, а саме натуральний природній продукт, має бути основним джерелом енергії мисливця, на полюванні.
Після обідньої пори, я намотував добрі кілометри полями. Рілля, озимина, все що було під знаком питання, було - перевірено.
Слідів зайця, практично не було. Рідко, і досить рідко, були поодинокі сліди зайця.
Численість зайця, стала досить низькою, і висновки треба робити вже сьогодні.
Пропускна спроможність мисливських угідь, не відповідає кількості продажу відстрільних карток.
Тому що це є знищення дикого тваринного світу, і подальші мої полювання з такою щільностю зайця, під великим знаком питання.
Йдучи безлюдним полем на зворотньому шляху, мій зір впіймав щось не звичайне. Я зупинився.
Шо це? Два птаха, налітали на острівець пожовклої трави при дорозі. Крила птахів, піднімали їх догори, і знову атака.
Я покинув поле, і що духу подавсь до цього місця. Птахи злетівши із трави, не настрожились більше робити такі піруети.
Шуляки, сівши на полі на безпечній відстані від мене, спостерігали за мною. Я підбіг до трави.
Куріпки...бідні куріпки, вони почали вилітати з під моїх ніг, в різні сторони. Я був злий, що пес...
Одна куріпка, лежала на сухій пожовклій траві, забитою червонокнижним птахом - шуліка.
Шкода, але це дика природа,і виживають - сильніші.
Прикривши грудами землі на полі сіру куріпку, я і завершив своє недільне полювання.
Всім добра. Дякую за увагу.
Звіт за неділю 2 грудня 2018р.
Ну що ж, дібравшись зранку до угідь, та оглянувши навкруги припорошені снігом поля, я почав збирати зброю.
Закинувши рюкзак за плечі, я дістав набої з патронташу, та заклав до рушниці, попередньо перевівши запобіжник в положення -S
Взявши зброю на плече, я поліз до кишені за рукавицями. Холод металу зброї, та льодяний вітер, вимагали тримати руки в теплі.
Ні чого не вдієш, зима вступила в свої права, згідно календаря. На дворі грудень, а це вже й зима.
Пройшовши польовою дорогою невелику відстань, я зайшов на перше поле з ріллею.
Заячого сліду на першому полі я так і не побачив, звісно і вухатого також.
Ну що ж, йдем далі...
Друге поле також було порожнім, окрім сліду лисиці, яка поверталась вранці до нори, в напрямку лісу.
Було глухо, та безнадійно, що такі угіддя, геть стали пустими, та пояснень цьому є досить багато.
І ось перший зайчик зривається попереду мене. Зліва на право, під метрів сорок як льоду.
Дисперсант не дістане, надія тільки одна, на нульовку в верхньому, але ж набій - без контейнера.
Заяць вже на озимині, роблю винос зброї, не дихаючи - тисну. БАХ.
Підірвана зелень озимини з землею осипом шроту, прямо по центру якого і був - заяць. Я чесно кажучи - остовпів, з побаченого.
Заяць продовжував бігти далі. Ні вистреженого пуху, ні заносу в боки зайця, я так і не побачив.
Заяць набрав ще більшого маху, і щез за пагорбом поля з озиминою.
Пояснень такої міцної броні зайця, у мене не було, скоріш за все йому судилось жити далі, а мені топтати полями до вечора.
Я пішов слідом за зайцем до кінця поля озимини, але слід зайця вказував його притулок на нескошені поля з кукурудзою.
Оказія та й годі, і я вирішив взяти інші угіддя, та пройтись схилами долин прилеглого лісу.
Йти схилами було тяжко, ноги були вкрай напружені, але місця для зайця, були тут кращими ніж на полі.
Пройшовши добрий відрізок схилів, мій результат був нульовий і я вирішив перепочити, перекусивши та випити горячого чаю.
Війна війною, а обід по - розпорядку. Що - що, але чай з лимоном, і добра ложка меду придають людині, нових сил. Це правда.
Не чарка оковитої, а саме натуральний природній продукт, має бути основним джерелом енергії мисливця, на полюванні.
Після обідньої пори, я намотував добрі кілометри полями. Рілля, озимина, все що було під знаком питання, було - перевірено.
Слідів зайця, практично не було. Рідко, і досить рідко, були поодинокі сліди зайця.
Численість зайця, стала досить низькою, і висновки треба робити вже сьогодні.
Пропускна спроможність мисливських угідь, не відповідає кількості продажу відстрільних карток.
Тому що це є знищення дикого тваринного світу, і подальші мої полювання з такою щільностю зайця, під великим знаком питання.
Йдучи безлюдним полем на зворотньому шляху, мій зір впіймав щось не звичайне. Я зупинився.
Шо це? Два птаха, налітали на острівець пожовклої трави при дорозі. Крила птахів, піднімали їх догори, і знову атака.
Я покинув поле, і що духу подавсь до цього місця. Птахи злетівши із трави, не настрожились більше робити такі піруети.
Шуляки, сівши на полі на безпечній відстані від мене, спостерігали за мною. Я підбіг до трави.
Куріпки...бідні куріпки, вони почали вилітати з під моїх ніг, в різні сторони. Я був злий, що пес...
Одна куріпка, лежала на сухій пожовклій траві, забитою червонокнижним птахом - шуліка.
Шкода, але це дика природа,і виживають - сильніші.
Прикривши грудами землі на полі сіру куріпку, я і завершив своє недільне полювання.
Всім добра. Дякую за увагу.
ТАР
Снайпер
Фрунзовский район с. Павловка
Все нормально
І так і ні....чому ?Бо кожна рушниця має свій бій.Інколи більші номера шроту летять краще з чоку або навпаки.Та цілитись теж по різному.З однієї рушниці потрібно під ціль в іншій накривати ціль стволами і.т.д....Та що я Вам пояснюю якщо Ви самі все це добре знаєте .
.
ATIS
Снайпер
Все вірно. Стріляють стволи - а попадає ложеІ так і ні....чому ?Бо кожна рушниця має свій бій.Інколи більші номера шроту летять краще з чоку або навпаки.Та цілитись теж по різному.З однієї рушниці потрібно під ціль в іншій накривати ціль стволами і.т.д....Та що я Вам пояснюю якщо Ви самі все це добре знаєте .
Просто охотник
Мисливець
У нас с братом раньше были Иж 58. Как то при чистке перепутали стволыВсе вірно. Стріляють стволи - а попадає ложе
. Так я два выхода ходил и реально мазал верных ( голубей, стреляли много). Пока не сообразил номера сверить.
ATIS
Снайпер
І що так ідеально сіли що ви аж не замітили, підгонка всерівно не однакова.У нас с братом раньше были Иж 58. Как то при чистке перепутали стволы
