Взагалі, на мою думку, краще виходити із такого. Кожний варіант нового набою пристрілювати кучність та різкість бою. Стрілдяєте, зазвичай, на 35 м або на звичайну для свого полювання дистанцію (наприклад, коли стріляєш із вежі у одному й тому місці, на прольоті, наприклад, гусей, на фазана із під ніг тощо.
Береш рекомендовану наукою (чи своєю практикою) навішування пороху та (приблизно, для звичайних, а не "магнум") шроту (дробу). При цьому для звичайних набоїв навішування шроту беруть десь у розмірі 1/100 від маси рушниці (наприклад, рушниця - 3000 г : 100 = 30 г). На таку масу шроту, зазвичай, рекомендують, наприклад, пороху "Сокіл" 1,9 г. Ось і "граєшся із тими навішуваннями потрошку. І дивишся, як із кучністю, різкістю бою рушниці та додає чи зменшуєш кількість чи пороху, чи шроту.
При цьому, пижі, прокладки, зазвичай, залишаються ті ж самі, тому їх масою можемо нехтувати. А якщо змінюємо чомусь види пижів, прокладок, їх варіанти, масу, то треба все одно пристрілювати рушницю знову навіть у разі використання постійних навішувань шроті та пороху!
Тут лише теоретично можна додати, що при підібраному патроні, у разі зміни звичайних пижів на поліетиленові, масу пороху зменшують, а при зменшенні температури повітря на вулиці - збільшують навішування пороху.
Якщо кучність замала, чи збільшують навішування шроту, чи збільшують навішування пороху.
Ось так і "граємося навішуваннями!
Наприклад, в мене перші самокрути були із слабкою, я к мені здалося, різкістю (1,9 г пороху, 30 г шроту). Додав 0,01 г пороху "Сокіл", та викинув 1 дробину № 5-7, різкість стала нормальною.
Десь так! ІМХО!