В мене металевих гільз всього 5 і дістались вони мені тільки в травні (подарунок від старого мисливця, типу - "на тобі небоже, що мені негоже"
). Вирішив спорядити їх на качку. Але, перед цим відстріляв їх. Під центробій клав 4 зернини димняку. Пороховий заряд Сільвер-А. Наважка, як на банці, але на 0,2 гр. менше. Далі пиж-обтюратор, а потім - класика: 2 войлочні пижі (один не осалений, інший - осалений), картонна прокладка, дріб(від максимального -2 грами). Закрив патрон пластиковим дробовим пижем.
Оскільки димняку справді не знайдеш, зробив його сам: KNO3+C+S, у пропорції, майже як у кожній книзі про мисливство, із незначною зміною відповідно до використаного матеріалу про приготування пороху ще в царські часи. Чому? Бо теперішній склад відповідає вимогам технологічного заводського виробництва із необхідною якістю помолу, прожарювання, пресування і т.д. Тоді ж, все майже вручну робили, і тут також ручна робота. Тому, якщо робити в ручну за новими пропорціями, то похибка в якості пороху буде обовязково. Тому і зробив як колись, і з тими ж пропорціями.
Отже, конкретніше що де взяв: селітру (саме калієву!) взяв із власних старезних запасів, сірку вициганив у батька (він колись нею щурів виводив, трохи залишилось), деревне вугілля випалив сам у старій жестянці. Можна все купити через інтернет, але в одному місці одночасно всі 3 компоненти точно не продаються, а замовити по-окремості - дуже дорого виходить (бо там мінімальне замовлення таке-то, а там ще доплата за те що так мало береш, ну і + доставка, короче дорого...). Висушив, перетер, змішав, прожарив, зволожив, спресував, програнулював, висушив, випробував. Зробив, правда небагато, але оскільки на це діло його треба обмаль, то таким макаром десь на 2-2,5 тис. патронів вистачить. Гранули, правда вийшли не такі як заводські, легше кришаться при натисканні, але від постійної тряски-шурування не розкришуються. Від іскри ценробоя спалахує тільки так!
А тепер по-суті: спорядив патрони та відстріляв. Осічок не було! Дріб не висипався з нестріляного патрона при пострілі із сусіднього ствола. Пробивна здатність наче і не відрізняється від пластикового патрону (дошки посікло на виліт так само).
Але, є одне але: постріл якийсь не такий різкий, мякший, можна сказати не "тріскучий", а "шиплячий". Нагару, правда, в стволі не було. Коротше, сам не знаю що, але щось не так. Хоча, може так воно і має бути?.. Вирішив на пух таки взяти 2-3 споряджених таким чином латунки, та випробувати в ділі. Тоді може й ще щось додам.
Якщо інформація стала корисною - тоді прошу, юзайте, як кажуть.