Свого Бена я взяв коли йому було 4 в 2013му. Визволив можна сказати з неволі. Хазяїн дальнобій, пес сидів в "вольєрі 1.5х1.5м. Без прогулянок. Він навіть не вив, він дико кричав, жінка і діти копали ногами, а він на них кидався за що і дістав прізвисько Бенладен. Жінці руку порвав, господар хотів застрелити, я не дав. Пазурі були що в орла, ніс весь гарячою їдою попечений, м'яса не бачив. Я йому телятини дав, як забирав, то він не знав що воно таке. Зате шпаченят-вильотків ковтав цілком. качку жер без всякого встиду на очах.
Пополював я з ним до листопада, ну мука, що сказати. Видно, шо природа не обділила, прагне догодити але ніяк не зрозуміє що я від нього хочу. В будку, вольєр не затягнеш. Ну думаю, хай бігає, подвір'я велике, один клопіт - понакладає куп як "старий господар"(с) прямо перед ворітьми. А сторожить що той алабай.
Тільки він шось почав робити, тут Донецьк, лікарні, два сезони 13-14 псу під хвіст. Не молодієм ні я ні він. Годував я його добре, дичину вже в 14 році він жерти перестав сам по собі, вильотків приносив на поріг. Але роботи толкової так і нема. Може принести підранка за 200м, а може і за 50 не знайти.Подзвонив я до Руслана в Богородчани (Руслан-Єгер). А він мені каже: "Пробувати можна, так як ти розказуєш, є велика імовірність що за рік можна дати раду, аде подумай сам: йому буде 8 років, ще рік-два, ну три, і ти знов без собаки, а тобі вже буде 60! Схочеш ти тоді бавитися зі щеням? Бери молодого, гарної крові і працюй".
Взяв я тоді собачку а майже земляка вашого, Артур, Вови Мазура з Вінницької обл. і дуже вона мене тішить.
Але собака це тонка натура, навіть німець зі стійкою психікою, особливо при зміні власника дуже ранимий. Не вдарити, не крикнути, виховувати спершу себе, а тоді вже песика. А як він вам віддячить!!! словами не передати.
Трошки сумбурно, ну як вже зумів.
