Вискажу і я свою думку про солому.
Так вийшло що дід був колієм, батько з дитинства йому допомагав, батько свого першого кабана заколов в 17 років, прийшлось і мені з дитинства вникати в цю справу, хоча свого першого кабанчика я заколов у 24роки. Ну валяв їх ще з 15років.
Так про солому, як робимо ми. Обганяємо шерсть, потім запікаємо до чорного, потім обшкрябуємо і запікаємо до чорного( виділяється малюнок на шкурі у вигляді гречки). Потім обшкрябуємо чорний нагар і ще раз впікаємо до гречки. Далі обливаємо гарячою водою і накриваємо ряднинами щоб відпарити. Далі обшкрібаємо до білого і миємо, а ж тоді беремо горофянку або квасолиння, рідше ячмінну солому, обкладаємо з боків і підпалюємо, потім притушуємо де сильно розгорілось і накриваємо плотною рядниною, і так щоб гарно прокаптів періодично добавляти вогню для димку. Потім помили, пошкрябали і розбираємо.
Запах від сала такий, що коли на полюванні пригощаю мисливців завжди питають як так зробив.
А на рахунок диких копитни чи то кабан, чи то цап я завжди коли звір упав, вирізаю йому качана з яблуками. І коли обдираю то за м`ясо руками не хватаюсь.