STANISLAV
Мисливець
Пропоную в цій темі обговорити хвороби тварин(трихенельоз,сказ, чумка і тому подібні).Почав з трихенельозу тому що всі ми любимо полювання на кабана.Цей звір є одним із переносників цеї жачливої хвороби..На прикінці 2010 року і початку 2011року на Західній Україні було два випадки зараження цією хворобою від диких кабанів. Епідеміологія. Відомо біля 60 видів ссавців, хижаків, всеїдних, гризунів, комахоїдних, ластоногих, китоподібних, які є господарями трихінел. Серед диких тварин трихінельоз розповсюджений в усіх країнах світу, за винятком Австралії. Передача трихінел від зараженої тварини до здорової відбувається при поїданні м'яса, інвазованого трихінелами. Найбільш поширений трихінельоз серед великих хижаків (лев, тигр, вовк, лисиця та ін.) внаслідок поїдання ними слабших тварин. Як відомо, падлом харчуються м'ясоїдні та всеїдні тварини, а також деякі види гризунів і комахоїдних тварин. Виявлена висока ураженість трихінельозом тварин в Арктиці — білих ведмедів, песців, а також морських ссавців (тюлені, моржі, нерпи та ін.).
На території СНД найбільш поширене носійство трихінел серед вовків (51 %), шакалів (36,5%), диких котів (36,2 %), єнотоподібних собак (23,7 %), лисиць (18,4 %). Серед людей трихінельоз розповсюджений переважно в тих місцевостях, де спостерігається висока інвазованість трихінелами свиней. Найбільша захворюваність трихінельозом реєструється в країнах Північної і Південної Америки (США, Аргентина, Мексика),, в Європі (Іспанія, Польща, СНД). В країнах Азії та Африки зустрічаються поодинокі випадки цієї хвороби у людей. В межах колишнього СРСР трихінельоз має переважно осередковий характер. Неблагополучними по трихінельозу серед свиней та людей є Білорусь; Вінницька, Хмельницька, Одеська області України; Краснодарський край, Рязанська, Брянська області Росії, деякі райони Литви. В інших регіонах СНД реєструються окремі випадки трихінельозу у свиней та населення. Людина заражається при споживанні м'яса свиней, в якому знаходяться інцистовані живі личинки трихінел; сала та продуктів, виготовлених з свинини (бекон, корейка, грудинка, ковбаса тощо), а також м'яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо).
Захворювання на трихінельоз у людей частіше має груповий характер. Це трапляється внаслідок споживання недостатньо обробленого м'яса свиней, забитих вдома без ветеринарно-санітарної експертизи. Виникненню спалахів трихінельозу сприяє розповсюджений в сільських місцевостях звичай запрошувати родичів, сусідів, знайомих на “свіжину” — обід, на якому вживають м'ясо забитої свині.
В останні роки в країнах СНД частіше спостерігаються спалахи трихінельозу, зв'язані з використанням в їжу м'яса диких тварин, переважно ведмедів і кабанів. В Росії захворюваність трихінельозом людей в 1975 p. порівняно з 1971 p. збільшилась в 16 разів. В 95 % випадків джерелом захворювання було м'ясо диких тварин. Різке збільшення частоти трихінельозу у людей в Росії пов'язано з освоєнням східних регіонів. Цьому сприяє розвиток мисливського промислу.
Кругообіг трихінел серед тварин здійснюється внаслідок хижацтва і поїдання трупів загиблих тварин. В неблагополучних населених пунктах він підтримується між домашніми (свині, коти, собаки) та синантропними (щури, миші) тваринами шляхом поїдання свинями трупів щурів, мишей, котів, а останніми — відходів забою свиней. Висока поширеність трихінельозу у свиней, домашніх і синантропних тварин спостерігається в населених пунктах, в яких здійснюється випас свиней, а відходи забою свиней не хоронять. В цих місцевостях свині поїдають трупи домашніх, синантропних, а також диких тварин (лисиць, куниць, тхорів); домашні і синантропні тварини споживають ще й відходи забою свиней. Внаслідок цього формуються стійкі (стаціонарні) синантропні осередки трихінельозу, в яких систематично виникають випадки трихінельозу серед свиней та спалахи серед населення.
В тих населених пунктах, де свині знаходяться на стійловому утриманні, створюються несприятливі умови для їх зараження трихінелами. Трихінельоз свиней спостерігається у вигляді поодиноких випадків на протязі тривалого часу з перервами в декілька років (тимчасові синантропні осередки трихінельозу). В тимчасових осередках кругообіг трихінел підтримується внаслідок їх занесення із дикої природи. Мисливці приносять у населений пункт трупи диких тварин і після зняття з них шкури залишають їх тут. Ці трупи поїдають домашні (коти, собаки) і синантропні тварини (щури, миші). Я вважаю що кожен мисливець повинен володіти такою інф.
На території СНД найбільш поширене носійство трихінел серед вовків (51 %), шакалів (36,5%), диких котів (36,2 %), єнотоподібних собак (23,7 %), лисиць (18,4 %). Серед людей трихінельоз розповсюджений переважно в тих місцевостях, де спостерігається висока інвазованість трихінелами свиней. Найбільша захворюваність трихінельозом реєструється в країнах Північної і Південної Америки (США, Аргентина, Мексика),, в Європі (Іспанія, Польща, СНД). В країнах Азії та Африки зустрічаються поодинокі випадки цієї хвороби у людей. В межах колишнього СРСР трихінельоз має переважно осередковий характер. Неблагополучними по трихінельозу серед свиней та людей є Білорусь; Вінницька, Хмельницька, Одеська області України; Краснодарський край, Рязанська, Брянська області Росії, деякі райони Литви. В інших регіонах СНД реєструються окремі випадки трихінельозу у свиней та населення. Людина заражається при споживанні м'яса свиней, в якому знаходяться інцистовані живі личинки трихінел; сала та продуктів, виготовлених з свинини (бекон, корейка, грудинка, ковбаса тощо), а також м'яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо).
Захворювання на трихінельоз у людей частіше має груповий характер. Це трапляється внаслідок споживання недостатньо обробленого м'яса свиней, забитих вдома без ветеринарно-санітарної експертизи. Виникненню спалахів трихінельозу сприяє розповсюджений в сільських місцевостях звичай запрошувати родичів, сусідів, знайомих на “свіжину” — обід, на якому вживають м'ясо забитої свині.
В останні роки в країнах СНД частіше спостерігаються спалахи трихінельозу, зв'язані з використанням в їжу м'яса диких тварин, переважно ведмедів і кабанів. В Росії захворюваність трихінельозом людей в 1975 p. порівняно з 1971 p. збільшилась в 16 разів. В 95 % випадків джерелом захворювання було м'ясо диких тварин. Різке збільшення частоти трихінельозу у людей в Росії пов'язано з освоєнням східних регіонів. Цьому сприяє розвиток мисливського промислу.
Кругообіг трихінел серед тварин здійснюється внаслідок хижацтва і поїдання трупів загиблих тварин. В неблагополучних населених пунктах він підтримується між домашніми (свині, коти, собаки) та синантропними (щури, миші) тваринами шляхом поїдання свинями трупів щурів, мишей, котів, а останніми — відходів забою свиней. Висока поширеність трихінельозу у свиней, домашніх і синантропних тварин спостерігається в населених пунктах, в яких здійснюється випас свиней, а відходи забою свиней не хоронять. В цих місцевостях свині поїдають трупи домашніх, синантропних, а також диких тварин (лисиць, куниць, тхорів); домашні і синантропні тварини споживають ще й відходи забою свиней. Внаслідок цього формуються стійкі (стаціонарні) синантропні осередки трихінельозу, в яких систематично виникають випадки трихінельозу серед свиней та спалахи серед населення.
В тих населених пунктах, де свині знаходяться на стійловому утриманні, створюються несприятливі умови для їх зараження трихінелами. Трихінельоз свиней спостерігається у вигляді поодиноких випадків на протязі тривалого часу з перервами в декілька років (тимчасові синантропні осередки трихінельозу). В тимчасових осередках кругообіг трихінел підтримується внаслідок їх занесення із дикої природи. Мисливці приносять у населений пункт трупи диких тварин і після зняття з них шкури залишають їх тут. Ці трупи поїдають домашні (коти, собаки) і синантропні тварини (щури, миші). Я вважаю що кожен мисливець повинен володіти такою інф.
