Неділя 5 грудня Кременецьке УТМР
Ранок почався о 6 год. з смаколиком "Чорний принц" та чаєм Lipton з лимоном.
Поспішати мені було нікуди, так як мій старший товариш по полюванню і бджілкам (Василь Григорович), тільки на 9 годину ранку, підтягнеться на місце нашого полювання.
Тому, часу було у мене більш ніж, достатньо.
За вікном, я почув, вже перші автомобілі, водії яких тиснули на педаль дросельної заслонки своїх сталевих коней.
Так раненько можуть їхати, або ж мисливці, або ж рибаки. Рибальський сезон вже завершено, тоді вдалого Вам хлопці полювання.
Збираю свій рюкзак, роблю запис в "матроскі" рюкзак за спину, і легенько вирушую до місця призначення, в якості пішохода.
Крок за кроком, метр за метром, я дібрався своїх мисливських угідь.
Кругом сніжок лежить, і сліди зайця на полі, надали мені позитиву та гарного настрою.
Сліди були не свіжі, вчорашні, але головне що зайчик все ж таки, тут проживає.
Я вдивлявся в слід зайця, якого я так довго чекав побачити, на білому снігові. Невже ця пора настала. Справжня зима і морозець.
Так, зима настала, згідно календарю також.
Пролунала мелодія і мій колега набрав мене.
- Чекаю Вас, нікуди не йду далі, підходьте. пора шукати нам своє мисливське щастя, відповів я.
Ну ось ми разом, і починаєм топтати перші поля...
Глухо... Перше поле, друге поле, третє, четветре... Трави, рілля, і ні жодного зайця ми так і не підняли.
Час підходив до обіду, результат нульовий так і залишався, і ми вирішили підкрепитись, калоріями домашьої тушонки із свинини.
Горячий чай із термоса, був досить смачним, на лоні природи, серед молоденьких сосен.
Ну що ж йдемо далі...
Те саме що і до обіду. Поля змінювались, а картина, та сама. Ні жодного зайчика, наче скрізь землю.
Що ж робити, куди йти далі вже ? Залишалось нам на кінець нашого полювання, одна ділянка поля з високою травою.
Ну що ж беремо траву. Я йду праворуч, Григорович ліворуч, більша половина трави вже пройдена.
Все тріщить під ногами, і надії щось побачити в цій пустелі, вже не має... Ні в мене, ні в Василя Григоровича.
І тут все змінюється, до навпаки.
Я зупинився на мить оглянутись по сторонам, і бачу що переді мною в 5 метрах вилітає заяць з трави, як куля.
Я не можу оговтатись, це сон, чи насправді заяць, та ні, це заяць, самий справжній заяць. мчить на вихід із трави.
Один постріл із
Stoeger зупиняє його шаленну швидкість, і я поспішаю до цього місця. Я не повірив своїм очам.
Перший мій заслужений трофей за останніх 3 роки. Беру в руки, і кажу про себе
- Як довго, я тебе шукав. Ти найкращий, найцінніший за всі мої 42 роки полювань. Пробач мене...
P.S. Сезон полювання в цьому сезоні на зайчика -
ЗАКРИВАЮ
Популяція зайця останніми роками, в нашій місцевості , катастрофічно знизилась.
Зайця, можна сміло заносити в Червону книгу, в Західній Україні.
Якщо ми не зупинемось, ми втратимо те, що у нас залишилось.
А це вже, останні зайці.
В Кременецькому УТМР при 100% участі всіх мисливців на полюваннях, один мисливець має право добути за весь сезон зимового полювання 1,8 зайця.
Один,кома, вісім...!!!
Дякую всім, хто прочитав до кінця.
Далі буде...
Переглянути вкладення 729632
Переглянути вкладення 729633
Переглянути вкладення 729634
Переглянути вкладення 729635
Переглянути вкладення 729636
Переглянути вкладення 729637
Переглянути вкладення 729638
Переглянути вкладення 729639
Переглянути вкладення 729640
