Полюванню бути!
Планував полювання на фазана, на батьківщині.
Наче все добре. Але...
Зранку на місці збору і нікого немає. Телефоную і настрій кудись збирається. Колектив в останню мить зателефонував до єгеря і відмінив полювання, а одного на фазана не пущають...
Але мене вже не зупинити, а тому, ПОЛЮВАННЮ БУТИ!
Змінив лиш об'єкт полювання. На передодні пройшла інформація, що до нас завітав слуква (тобіш вальдшнеп)!
Вірного помічника немає вже давно, тому вже звик топтати...
Посадки і вперед. Припереїздах навідувався і до всіх місцевих калюж...
І ось, щось мене різко зупинило, мозок ще не зрозумів, але інстинкт...
Починаю крутити головою і зрозуміти що мій інстинкт зацікавило і ось, гелгіт який не сплутати.
Вийшли низенько, видно піднялись з кормового поля і в пошуках води...
Переслідував доки міг. Але... пішли на Дніпро...
Повернувся до основного полювання.
Пройшов багато, до машини лишилось метрів 20. Вже хотів розрядитись, але щось зупинило. Підйом з краю посадки, майже з під ніг, по польоту вже було зрозуміло, знайшов. Вскидка без прицілювання, як вчив Батько... Постріл...
Надійні самокрути, надійна рушниця.
Бажаний трофей і ой який трудовий...
А далі, пиляти, згрібати, носити...
Але то вже зовсім інша історія.