Вітаю Вас Громада.
Звіт за неділю 25 листопада 2018р. Прошу вибачення, що з запізненнями.
Причина - брак часу та і останні події, не надавали натхнення.
Суботнього вечора, зайшов ввечері до магазину закупити провізію, пролунав дзвоник, і мене чекав вже колега під магазином.
Ми вирішили проїхати по угіддях на яких ми і проводимо полювання.
Польові дороги, подекуди були, вкрай розбиті. тяжкими тракторами та комбайнами аграріїв, що і відчувалась на підвіскі автомобіля.
Світло фар пробивали темноту на далеку відстань поля, але побачити зайців на озимині, нам не прийшлось, в даному квадраті.
Ми рушили далі, до
межі районів, а це вже сусідній Бродівський район - Львівщина.
І ось ми побачили світло першого незнайомого нам автомобіля, який заїхав з Бродівщини.
Водій (бракоша) явно не поспішав, та пасажир даного автомобіля, уважно освітлював потужним ліхтарем, поля з озиминою.
Шукаючи зайчиків бракоші, все ж таки побачили світло нашого автомобіля, і різко розвернувшись на 180 градусів, почали втікати, звідки і приїхали.
Влаштовувати перегони, ми не стали. На наступний раз не втечуть, ми виїдемо екіпажем з приватним БТР-ом техніка готується.
Відгребуть по повній. Списані всі поля озимини, вздовж і впоперек, відсутність зайця, це результат - бракон`єрства на угіддях.
Прокинувшись 0 5 годині недільного ранку, та зібравшись до полювання, я вийшов з будинку, на свої угіддя.
Йдучи дорогою, я обмірковував вчорашню нашу поїздку на угіддя, і шукав відповідь на питання:
Скільки людині треба, щоб ось так ночами, вбивати - останнє?!
Такої крайньої необхідності для людини, вбивати диких тварин, темними ночами - НЕ МАЄ.
Ми (люди) стали гірше, звірів.
Дійшовши до угідь, я вирішив взяти перше поле, і не помилився.
Середина зораного поля, явно була придатна для місць відпочинку зайця. Як і завжди, перший заяць зірвався в 70 метрах.
Я йшов прямо на нього, і ще б декілька десятків метрів мені пройти, і я мабуть би завершив би достроково своє полювання.
Але, мені прийшлось топтали поля, весь світловий день.
Зайці не підпускали мене, ні за що. Ніякі мої зміни підібратись ближче до зайця, не привели до успіху.
Більше 20 кілометрів за день, і результат : Два зайця з льожки, та три "шумаки" були мною підняті.
Ну що ж, день добігав кінця, туман почав осідати і я взяв курс на Європу, на захід.
Щоб підкоригувати курс свого корабля, я вирішив ковтнути чайку з термосу, про який я геть забув.
В короткій перерві, я перебрав в думках, свій день полювання, та вирішив ще взяти одне місце - гущак.
Я описував його, в своєму крайньому звіті полювання. Місце - гідне для зайця.
Перекладаю набої в рушниці, в обох стволах набій №1 дисперсант "Град"
Знаю впевнено - заяць тут буде.
Рушницю вкладаю в плече, стволи направляю вперед, і тримаю око на мушці. Заходжу з самого краю гущаку.
Іду тихенько краєм, метр - два, десять - двадцать, і тут бачу як з самого краю насаджень малини в стрибку летить... в бік гущаку.
Один довгий, та неймовірно гарний стрибок зайця в мене переводе дихання, я б`ю в місце приземлення зайця.
Саме туди я цілився, в місце приземлення. Роблю постріл... і бачу, що ні жодна стеблина жовтої трави, не колихнулась.
Ну все...кінець полювання, заяць має лежати, я подумав.
Приходжу до місця, 10 метрів не більше, і містика ... зайця не має.
Далі пошуки, і як скрізь землю... пропав. Одним словом - гіркий промах, і така доля зайця. Жити далі.
Тому, Шановні Мисливці : Тримайте порох сухим, м`язи в тонусі, та око на мушці.
І все буде, добре.
Дякую всім за увагу.
Переглянути вкладення 426235
Переглянути вкладення 426236
Переглянути вкладення 426237
Переглянути вкладення 426238
Переглянути вкладення 426239
Переглянути вкладення 426240
Переглянути вкладення 426241
Переглянути вкладення 426242
Переглянути вкладення 426243