Мисливська поетика Володимира Муравйова
Полювання – один із найдавніших видів промисла та розваги людського суспільства. Це не тільки спосіб добування їжі, а ще й єдиноборство, мистецтво. Щоб стати справжнім мисливцем, треба вміти слухати ліс, розпізнавати сліди тварин, знати їх звички. У вистежуванні здобичі є своя прихована мисливська романтика, а відстріл — це вже сувора проза життя. В історії світового живопису створено чимало картин, що зображують мисливські сцени. Деякі поціновувачі мистецтва такими полотнами захоплювалися, оскільки вони викликали ностальгічні спогади про незабутні миті полювання. Інших же, навпаки, такі картини відштовхували безмежною жорстокістю по відношенню до живої природи.Сенсом творчого життя художника-романтика Муравйова Володимира Леонідовича стало зображення сцен полювання. Йому, одному із небагатьох російських живописців, вдалося з високою поетикою змалювати мисливські картини. Володимир Леонідович Муравйов (1861-1940 рр.) - праправнук останнього гетьмана України Кирила Розумовського, один із найвидатніших російських художників кінця ХІХ — початку ХХ століття, член Санкт-Петербурзького товариства художників та Товариства акварелістів Росії. Він був онуком учасника руху декабристів Миколи Миколайовича Оржицького (позашлюбного нащадка Петра Кириловича Розумовського, сина гетьмана). В.Л. Муравйов отримав визнання серед публіки, яка захоплювалася полюванням як видом мистецтва. Серед покупців його картин були навіть особи царської родини.
В.Л. Муравйов зростав у багатій дворянській сім'ї, перед ним відкривалися широкі перспективи, але він відкинув блискучий кар'єрний ріст заради можливості займатися мистецтвом. У 1881 році Володимир Леонідович залишив Пажеський корпус і став вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв, відвідував пейзажний клас художника М. К. Клодта. Та систематичної художньої освіти він так і не отримав, адже невдовзі покинув навчання. Йому не потрібно було думати про хліб насущний, тому мистецтво стало для графа Муравйова лише розвагою.
У 1883 році, будучи ще маловідомим художником, Володимир Леонідович одружився з Вірою Федорівною Коміссаржевською, в майбутньому знаменитою російською актрисою. Вона намагалася всіляко сприяти становленню Муравйова як художника, хотіла стати його другом і помічницею, та шлюб тривав недовго.
Згодом у житті Мурайова з'явився творчий кумир, роботами якого він захопився — Юлій Юлійович Клевер. Художник був дуже відомий серед петербурзької знаті, і молодий Володимир намагався всіляко наслідувати свого кумира, навіть у манері написання картин. У майстерні Муравйова на спеціальному столику завжди була чарка, пляшка вина і бутерброд. Час від часу він підходив до столика, робив пару ковтків для натхнення і знову ставав за мольберт.
З приходом радянської влади він не емігрував за кордон, як зробили інші представники тодішньої еліти, а просто став підписувати свої роботи не “Граф Муравъев”, а просто “Муравъев”. В умовах побудови соціалістичного ладу, Володимир Муравйов все більше відчував свою непотрібність. Багатих замовників у нього більше не було, а робітникам і селянам були потрібні нові символи світлого комуністичного майбутнього. Серед колег-живописців, відомих до революції, у нього не було близьких друзів, хто б міг поклопотатися за “оспівувача полювання” перед новою революційною владою. Два останні десятиліття життя В. Муравйов прожив у Ростові-на-Дону, працював у Драматичному театрі, брав участь у міських художніх виставках, але колишнього визнання вже не було. Він писав все менше і був змушений свої вишукані “полювання” віддавати, майже, задарма. Закінчив своє життя талановитий художник у бідності і невідомості.
Володимир Муравйов - затятий мисливець, тому головною сюжетною лінією його творчості і стало полювання. Тема лісу, мисливського промислу була невичерпною для художника протягом усього його творчого життя. Працював Муравйов в академічній манері, писав олією, згодом із додаванням гуаші. Після улюблених занять — полювання і риболовлі — народжувалися неповторні картини. Зображуючи багатий рослинний і тваринний світ, митець був надзвичайно точний і реалістичний до дрібниць і дивовижних деталей. Вражає у творах митця глибоке знання матеріалу, різних видів полювання, ретельне вивчення зброї, мисливської амуніції та аксесуарів. Він застосовував різні художні прийоми для кращого відтворення мисливських сцен, створення ефекту присутності в процесі полювання. Також у його живописі часто присутні люди, життя яких пов'язане з дикою природою, — це мисливець, рибалка чи ж простий селянин. Вони невіддільні від природи, частиною якої вони є. При цьому полотна Володимира Леонідовича сповнені і поетичної лірики, і захопливого споглядання чарівного світу природи, і захоплення від кожної живої істоти, створеної природою. Саме такий підхід знаходить відгук у серцях людей. Візитною карткою живописця стали лісові краєвиди, зафарбовані яскравими кольорами світанків та заходу сонця. І, головне, що всі його картини об'єднує величезна любов, любов до первозданної природи...
Ми — щасливі люди… У нас ще є рибальські світанки, біг зайця по полях, свист качиних крил на заході сонця, спілкування з друзями біля багаття. І все це потрібно берегти від браконьєрів, від невпинної експлуатації і нищення природи. Це першочергове завдання людства знаходить відображення на кожному полотні Володимира Муравйова, талановитого нащадка гетьмана України. Глибоке відчуття природи, уміння помітити і передати найтонші нюанси її кольорових і тонових відтінків, неабиякий дар живописного синтезу дали йому змогу створити чимало справжніх шедеврів пейзажного жанру на рівні вищих досягнень світового мистецтва.
.
