Висновок: в наш час ними ніхто не користується. Окрім окремих експериментаторів на димному пороху. Як по мені, то після пострілу димняком з подібної гільзи 12 калібру (!), в туманний осінній ранок на луках по качці чи в полі, по перепілц,і чи в густому ольшанику по вальдшнепу, з 10-15 метрів, не те, що не побачиш його результатів, а ще й, вибачте, задовбешся потім мити стволи ( інакше- їх не відчистиш!) в гарячому розчині каустичної соди чи господарського мила ( обов"язково одягайте рукавички, бо отримаєте опік рук від стволів!). Після пари-трійки подібних "полювань" ваш запал експериментаторства значно згасне і лише фанати ( яких одиниці на мільйон) продовжать з ними полювання. Якщо ще десь їх знайдуть. В оригіналі- навряд чи. А самопальні а-ля гільзи, виробництва "зроблено на коліні у скрутні часи", ще попадаються, хоч і дуже рідко, у загашниках старих мисливців. Особисто ними ніколи не користувався і не бачу в цьому абсолютно ніякої доцільності. Як я вже говорив, існує безліч способів зменшення кучності бою рушниці на коротких дистанціях, як старих, так і сучасних. Але найрентабельнішим і найбільш ефективним з них слід визнати пиж-контейнер дисперсант. Його потенціалу за очі вистачає для подібної стрільби.