Юрій Іванович Нороха(Дінар)
Чоловік з великої літери...Волонтер з великої літери... І просто щіра людина...Я пишаюся знайомством з цією людиною!
За роки війни я сам став армією.
Воно й не дивно. Загалом, за цей час пробув удома чи на вiйноньки не рахував ..
Чи закінчилася моя війна? Ні.
Вона закінчиться тоді, коли буде досягнуто те, заради чого ми воювали. Коли Україна увійде в своє право та в свої кордони на всій території. Коли можна буде сказати на могилах у хлопців – все було не дарма.
Просто я з тими, хто тримає це все своїми руками. У святому бруді війни. Який одночасно холодний, гарячий, важкий і невідчутний. Який, як не дивно, очищує. І змінює тебе назавжди.
Для мого життя це навіть не етап. Це епоха.
Відчуття того, що ти на своєму місці. Що ти потрібен. Що ти робиш найнеобхіднішу справу. І совість твоя чиста.
І мені не соромно ні за один день цього часу.
І головне, що дає тобі війна, – люди. Такі ж як всі, але абсолютно особливі. Яких ти називаєш “побратим”, не маючи з ними жодних родинних зв’язків. Але відчуваєш, що це чиста правда.
Я вдячний їм усім. Всім, кого зустрів у кожен період своєї війни.
Побратимам. Волонтерам.Справiжнiм патрiотам .Не байдужим Украiнцям якi всi роки не зважаючи нi нащо допомоголи i продовжують допомогати І тим, хто підтримував нас своєю вірою в нас.
Я вдячний всім людям, які були зі мною поруч. І всім, кого я зустрів на війні та завдяки війні. Ви – найкраще і найсвітліше, що було в моєму житті.
Частинки мене залишилися в різних місцях.
Старогнатовка
Волноваха
Зайцево
Майорск
Жованка
Авдеевка
Пески
Опитное
Водяное
Новгородскон
"Бутовка"
"Зенит"
"Дублин"
"Рим"
"Лондон"
"Ямайка"
"Мазепа"
"Ялта"
Та хiба все запамьятаеш ..
І хоча життя розпорядилося по-своєму, Я назавжди залишусь частиною армії. І часткою тих, хто тримає в руках життя України. Яку я навчився любити по-справжньому саме на цій війні.
Може щось з цього здасться комусь занадто пафосним. Але ті, хто в темі, зрозуміють мене точно.
Тому не чекайте від мене спокою і теплих капців.
Ця війна повинна закінчиться тільки перемогою. А перемога – це відновлення справедливості. Це Україна в своїх законних межах. Це відсутність капітуляції перед ворогом. Це свобода.
Тому що за нашими спинами занадто багато чого почало відбуватися не так.
Багато що вилізло з нір на поверхню.
Дуже пахне зрадою самих себе і реваншем.
Тому що комусь хочеться згорнути та обнулити Україну, яка нарешті почала себе усвідомлювати.
Тому, чим би я не займався, я продовжу воювати. До перемоги.
А головний фронт будуть тримати хлопці.
І я їм за те вдячний.
І постараюся їх не підвести. І всіх вас не підвести.
І щоб нічого не було даремно.
Все буде Україна! Слава Україні! Героям слава!
Чоловік з великої літери...Волонтер з великої літери... І просто щіра людина...Я пишаюся знайомством з цією людиною!
За роки війни я сам став армією.
Воно й не дивно. Загалом, за цей час пробув удома чи на вiйноньки не рахував ..
Чи закінчилася моя війна? Ні.
Вона закінчиться тоді, коли буде досягнуто те, заради чого ми воювали. Коли Україна увійде в своє право та в свої кордони на всій території. Коли можна буде сказати на могилах у хлопців – все було не дарма.
Просто я з тими, хто тримає це все своїми руками. У святому бруді війни. Який одночасно холодний, гарячий, важкий і невідчутний. Який, як не дивно, очищує. І змінює тебе назавжди.
Для мого життя це навіть не етап. Це епоха.
Відчуття того, що ти на своєму місці. Що ти потрібен. Що ти робиш найнеобхіднішу справу. І совість твоя чиста.
І мені не соромно ні за один день цього часу.
І головне, що дає тобі війна, – люди. Такі ж як всі, але абсолютно особливі. Яких ти називаєш “побратим”, не маючи з ними жодних родинних зв’язків. Але відчуваєш, що це чиста правда.
Я вдячний їм усім. Всім, кого зустрів у кожен період своєї війни.
Побратимам. Волонтерам.Справiжнiм патрiотам .Не байдужим Украiнцям якi всi роки не зважаючи нi нащо допомоголи i продовжують допомогати І тим, хто підтримував нас своєю вірою в нас.
Я вдячний всім людям, які були зі мною поруч. І всім, кого я зустрів на війні та завдяки війні. Ви – найкраще і найсвітліше, що було в моєму житті.
Частинки мене залишилися в різних місцях.
Старогнатовка
Волноваха
Зайцево
Майорск
Жованка
Авдеевка
Пески
Опитное
Водяное
Новгородскон
"Бутовка"
"Зенит"
"Дублин"
"Рим"
"Лондон"
"Ямайка"
"Мазепа"
"Ялта"
Та хiба все запамьятаеш ..
І хоча життя розпорядилося по-своєму, Я назавжди залишусь частиною армії. І часткою тих, хто тримає в руках життя України. Яку я навчився любити по-справжньому саме на цій війні.
Може щось з цього здасться комусь занадто пафосним. Але ті, хто в темі, зрозуміють мене точно.
Тому не чекайте від мене спокою і теплих капців.
Ця війна повинна закінчиться тільки перемогою. А перемога – це відновлення справедливості. Це Україна в своїх законних межах. Це відсутність капітуляції перед ворогом. Це свобода.
Тому що за нашими спинами занадто багато чого почало відбуватися не так.
Багато що вилізло з нір на поверхню.
Дуже пахне зрадою самих себе і реваншем.
Тому що комусь хочеться згорнути та обнулити Україну, яка нарешті почала себе усвідомлювати.
Тому, чим би я не займався, я продовжу воювати. До перемоги.
А головний фронт будуть тримати хлопці.
І я їм за те вдячний.
І постараюся їх не підвести. І всіх вас не підвести.
І щоб нічого не було даремно.
Все буде Україна! Слава Україні! Героям слава!