Давно це було, я ще тільки придивлявсь до тих дорослих дядьків, які носили за плечами свої дубельтівки.
Та в одного із тих мисливців старшого вже віку, лопнула бойова пружина на трофейній його рушниці Sauer
По якій причині лопнула пружина мені невідомо.
От ці дорослі дядьки перебрали гори матеріалів для пружини, але пружина довго не жила, лопалась знову ж- навпіл.
Я уважно спостерігав за тим мисливцем, в якого рушниця начебто і є, але з нею на полювання не ходив.
Бідолога маявся в пошуках хорошої сталі, натираючи мозолі на долонях безрезультатно вже в який раз.
Одного разу, прийшов я зі школи, та закинувши портфель подалі, побіг до дядька Миколи.
Сидів чоловік на табуретці на дворі, вдихаючи легенями дим від самокрута, та пошепчуючи собі під ніс...ото німчура придумала, так придумала - пружину, і т.д і т.п.
Вислухавши його найкращі "побажання" на адресу arbeiten Sauer та нанюхавшись диму табаку, я пішов по його подвір'ю.
По всім закуткам я заглядував, подібне щось знайти. Та мені на очі попались старі - старі, вила.
Ті самі вила, якими сіно та солому, скирдують. Взявши в руки, я почав гнути їх ріжки, та вони пружинили ще досить добре.
Приніс я до власника подвір'я цей трофей, та кажу йому: Все...я кажись знайшов, подивіться.
Дядько Микола своїми бровами насупив, та й каже мені
- де ти їх узяв?
- там за хатою, в дровах лежали, відповів я.
- то жінка моя сховала од мене, щоб я не викинув їх на смітник. От зараза!
Через два дні, зброя лупила,вже з обох стволів, без відмовно.
Пройшли роки, та пружина з вил, виявилась саме такою, яку так довго шукали всім селом, мисливці.
- Я знав, що з тебе буде колись "охотнік" бо ти мені колись поміг, казав мені вже сивий та старенький дідусь.