Командир фронтового підрозділу ДУК ПС: "Совкові бюрократи не дають розвиватися Збройним Силам"
Добровольчий Український Корпус "Правий сектор" - військове крило Руху "Правий сектор", на якому лежать найнебезпечніші завдання. Тут люди загартовані пеклом Донбасу, а тому далеко не сентиментальні та прямолінійні. Тут не заведено кричати на кожному розі про обожнювання рідного краю, але заведено без зайвих балачок його захищати. Для бійців ДУК ПС любов до Батьківщини - це передусім жертовна Справа.Такого духу і Олег Кузько, командир Окремої тактичної групи ДУК ПС ім. капітана Воловика, більш відомий на псевдо "Кулібін". Від нього ми і дізнались про його поранення, про ставлення генералітету до правих добровольців, про справжній стан системи оборони держави та інший ексклюзив, що неможливо почути з ТБ.
- Доброго здоров'я, друже "Кулібін"! У патріотичному середовищі всередині липня пронеслася вість - одного з правосеківських командирів за позивним "Кулібін" поранили. Як зараз Ви себе почуваєте?
- Вітаю! Дякую, більш-менш чудово.
- Як проходило лікування?
- Силезінку видалили. А так - нічого цікавого. Кілька уламків лишили в тілі...
- За минулий час Вас багато разів це питали, але розкажіть ще раз - яким чином Вас було поранено?
- Це сталося на Донеччині. Більш точно місце не можу розголошувати... Ми приїхали в одну точку "працювати". Тільки налагодили "девайси" для "роботи", як з лівого флангу "сліпа" 12,7 [а це великокаліберний набій з бронебійною кулею!, - О.Ч.] зайшла в окоп по навісній траєкторії, пройшла через мою ліву руку і розірвалася за мною. А п'ять уламків зайшли мені в спину.
- Поки Ви лікуєтесь, що відбувається з Вашим підрозділом? Він ще в зоні бойових дій?
- На лінії зіткнення працює в штатному режимі. Все в повному порядку.
- Добровольчий Український Корпус "Правий сектор" являє собою народне військо. Він цілковито відданий своїй країні, проте є позасистемним. Чи можете Ви сформулювати ті причини, через які ДУК ПС не хоче долучатися до чинної системи ЗСУ?
- Друже, не зовсім вірна постановка питання. Ми то не проти долучитися. Це нам не дають для цього умов у Збройних Силах! Нам розказують про "натівські стандарти", про "кілька бригад натівського зразку" для нас. Нічого з цього нема і поки не буде, якщо не лаятись. Ми вже бачили приклади, як добровольців спочатку готують на Яворівському полігоні за якоюсь програмою НАТО, а далі розкидають, розпорошують по підрозділам по дві людини...
Функціонери, ці совкові бюрократи не дають розвиватися і Збройним Силам, і силам спецоперацій, які уже рік на папері існують, а насправді там здебільшого фарс.
- Себто якщо ДУК ПС увійде за цих умов у систему, то він перестане бути ДУК ПС?
- Так. Дивись, у нас є яскравий приклад - це бійці нашої штурмової роти, які разом перейшли під керівництвом "Подолянина" на офіційну службу десь рік тому до 54-ї бригади. По-перше, їх почали "розмінювати". Тобто пускати на всякі нерозумні авантюри, в яких потім кричали "Відступ!". Ці авантюри ніяких моментів не вирішували. Хлопці займали сєпарські позиції, брали висоти... Наприклад, Дебальцевський плацдарм взяли дуже чітко. Потім їм командували, щоб відступали. А хлопці за це проливали кров, розумієш? Ще декілька місяців тому наші хлопці на полігоні вивісила червоно-чорний прапор на наметі. В цей час ходили якісь генерали перевіряючі. Наші відмовилися зняти прапор. Після цього, ми маємо інформацію (скажем так), що віддали наказ наших розформувати по різним бригадам, по парі чоловік. І з горем пополам, голодуючи (!), правосекторівські хлопці відстояли своє право бути одним цілим, хоч і в іншому підрозділі - "Донбасі". То поки що окремий підрозділ територіальної оборони Донецької області. Але, я думаю, скоро і його знищать.
Тому йти до якогось підрозділу ЗСУ окремим батальйоном чи якоюсь групою, в якій наші командири, наші козацькі порядки, наш якийсь окремий устав, - абсурдно. Тому що, як тільки ми підпишемо папери, що згодні з умовами контракту, то нас зразу почнуть хитро видавлювати. Немає сенсу.
Тим паче, що "реформуванння" Збройних Сил дійшло до того, що вони стали гіршими, ніж у 2014-2015 році. Розумієш? Якість війська нижча, ніж була в 2014-2015 році! Тому, що тоді воювали хлопці (навіть ті, які були мобілізовані) мотивовані, ідейні. Зараз - багато заробітчан, вони не хочуть воювати. Я не кажу, що всі поголовно. Є ще добрі підрозділи, які якось тримаються. Але ж якість загальна - отака.
- Одначе співпраця ДУК ПС з державними формуваннями на фронті, наскільки відомо, проходить злагоджено. Чи не так?
- Ми на фронті нічого не робимо без командирів ЗСУ на місцях - комбатів, комбригів, як мінімум. Нацгвардія Нацгвардією... Адже вона не воює - вона стоїть на блокпостах. А зі Збройними Силами України ми разом виконуємо всі оперативні тактичні задачі на місцях нашого базування. Все узгоджено і всі дії тільки спільні.
- Капітан "Воловик" - герой війни, ім'я якого носить Ваша тактична група у складі ДУК ПС. Далеко не кожен українець, на жаль, знає про цього Воїна. От розкажіть необізнаному читачеві - ким був капітан "Воловик" і чим він заслужив стати часткою національної пам'яті?
- Це людина, яку я дуже шаную. Він був офіцером Головного управління розвідки. Під час Майдану він долучився до подій на стороні народу, на стороні "Правого сектору". Коли почалася війна у 2014-му, "Воловик" повернувся у Збройні Сили. Але потім його взяли в полон під Луганськом. Ми самі за допомогою волонтерів його викупили з полону. Держава в тому не приймала ніякої участі і ніяк взагалі тим не займалась. От після цього він і долучився до Добровольчого Українського Корпусу. Почав розбудовувати розвідроту у складі 5-го окремого батальйону. Вже після загибелі "Воловика" розвідрота стала окремою тактичною групою (сформувалася як ОТГ вона вже 26 грудня 2014 року).Він був фаховий розвідник, ГУРовець. Ця людина знала багато чого і могла ще багато чому навчити молодих хлопців. Він робив надзвичайні речі... Він чудово планував операції. З ним ми завжди "бєз сучка бєз задорінкі" все відпрацьовували. Великий вчитель...
За жовтень-листопад місяць 2014 року наш підрозділ з групою 6 чоловік... Наш підрозділ і ці хлопці звільнили, зайняли ліву частину Донецького аеропорту: висоту, диспетчерську вишку, прилеглі зеленки... Це заслуга "Воловика", це розробляв він і майже все це зроблено без пострілів, а мінно-диверсійною роботою. Розумієш, це треба бути надзвичайно талановитою людиною у військовій справі!
- Є ще одне непопулярне питання. Його політикани зазвичай "демократично" оминають... В Україні, як і в більшості постсовєтських держав, існує певний відсоток громадян-ватників. Це результат і системної пропаганди СССР-РФ, і улюбленої практики совєтської влади - переселення етнічних росіян до "проблемних" республік. Як чинити свідомій українській громаді з цим підривним елементом?
- Є чітка й конкретна відповідь на це питання. Існує практика серед світового співтовариства, на Заході - розподілити населення на громадян і негромадян. Щоб стати громадянином у цій державі - треба дотримуватись обов'язків, треба мати певний рівень самосвідомості. Тоді ти отримуєш повний соцпакет, береш участь у політичному житті держави, впливаєш на нього. Не треба тобі цього, ти тут живеш, але аж так не любиш країну, то май прописку, май право працювати, сплачуй податки, і ніхто тебе не чіпає. Але, звичайно, не заважай розбудовувати державу. Проте хочеш бути повноправним громадянином? Навчися спершу поважати цю країну і її національну ідею.