Ріпак-самосій
Нарешті знайшов час піти на полювання. Швиденько випив кави і в дорогу. По радіо грає музика, гончак щось бурмоче під ніс, колеса крутяться і ми хорошим темпом наближаємося до угіддя...
Вже на місці. До озерця затиснутого пагорбами прилягає великий шмат очерету з острівцями пелехатої лози. Тут від стороннього ока ховаються кабани та олені....
Місце засідки вибрав не випадкове. До очерету притулилося поле покинутого ріпаку. Судячи з величезної кількості слідів, кабани палали незмірною любов'ю до цього місця. Тут я їх і почекаю...
Переглянути вкладення 152895
Висівши з машини прямую до вишки захищеної від вітру старою вербою. В половині дороги згадав про підпірку. Забув взяти. Не біда. Нікуди йти не буду. Хай там що, з вишки не злізу. Переконую себе.
Звечоріло. Вийшла козуля. То занурювалася, то виринала з моря сухого ріпаку. В кінці-кінців потонула та й нема...пропала...
Далеко, на тлі булого ріпаку бачу чорну пляму. Щось серйозне, подумалося. В біноклі бачу самотнього кабана. Далеко. Метрів з 450.
Що робити? Не маю підпірки, щоб підійти до звіра і влучно вистрелити. Десять хвилин сиджу і дурю себе надією.... а може кабан підійде блище?...
Не йде, а день закінчується. Вирішую підходити звіра без підпірки, і в разі чого, стріляти з вільної руки. На щастя, ріпаком вилася доріжка з трав'яним покровом, який чудово приховував звуки моїх кроків. Підхожу до звіра на п'ятдесят метрів. Кабанчик нівроку. Бачу що це самець. Цілюсь в голову, щоб не шукати з собакою такого великого і небезпечного звіра. Здоров'я собаки важливіше. Запобіжник...бах!... Тиша. Кабан разом з пострілом рухнув на землю...Ейфорія...
Переглянути вкладення 152896
Переглянути вкладення 152897