markiv-bogdan
Мисливець
Ще в розмовній українській мові є таке слово як "дубельтівка". Слово можна розділити на два слова "дубель або дупель" 1+1 тобто два і слово "тівка або цівка" тобто ствол. Що і означає "двухстволка".
Що таке цівка рушниці
- Автор теми Hovarf
- Дата створення
Volanat
Мисливець
ИМХО. Русский язык и Українська мова это две самостоятельные ветки одного Старославянского языка и естественно имеют достаточно много общей лексики (согласно разных источников - в среднем 60%), специальные термины (как и оружейные) сплошь и рядом во всех языках используются заимствованные (только греческий имеет практически все свое, даже "интернет" и "компьютер" там имеют аутентичные слова для обозначения). Зачем так упираться в этом вопросе? Что мешает нам использовать уже существующие слова? Нашим воїнам гатити зі всіх стволів по ворогу це зовсім не заважало (за всі часи, як по ляхам так і по москалям). - историческая справка.
Мисливська рушниця найчастіше складається з пари стволів, цівки та ствольної коробки з ложею. На кой черт выдумывать велосипед? Разделить два славянских языка и освободить от общей лексики - для чего?
…
Извините, прервусь накипело так, что если разговорюсь - минимум месяц молчать буду.
Мисливська рушниця найчастіше складається з пари стволів, цівки та ствольної коробки з ложею. На кой черт выдумывать велосипед? Разделить два славянских языка и освободить от общей лексики - для чего?
…
Извините, прервусь накипело так, что если разговорюсь - минимум месяц молчать буду.
1.11
Слідопит
Цівка - черговий неологізм в Українській, що є наслідком низької культури в тлумаченні і знання мови.
Якщо комусь цікаво:
http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=Цівка
1.11
Слідопит
Все правильно. Не надо наполнять Украинский выдуманными, надуманными в пьяном угаре терминами. Надо не гуглить, а пользоваться печатными справочниками до 90-х годов.
Цівка - це ствол https://hunt-fish.com.ua/uk/read?id=2932&l=uk
Шануймося, бо ми того варті
Юрій Яніш
Добрий день, поважне ловецьке панство України! Ні пуху вам, ні пера! І взагалі - "многа стріч"... Поговорімо про нашу мисливську мову, що безумовно є повноправною частиною нашої великої мови. Як не вправлялися певного штибу діячі у намаганнях звести нанівець і комунікативну, і демаркаційну функції мови української, а вона живе й житиме. І десь там, під завалами запозичень і наносами чужинських слів, стиха жебонить слабенька, але так само жива цівочка мови суто мисливської. От написав "цівочка" і сам усміхнувся, бо саме від цього слова і маю намір відштовхнутися - як крижень від крижини...
А надихнув мене цікавий і своєчасний матеріал «Цівка – це ствол!» у числі 3 (257) "Полювання та риболовля" за травень-червень цього року. Його автор, скориставшись з приводу недолугого використання тієї "цівки" на теренах ЗМІ, порушив дуже важливе питання примусового розриву мовної традиції, зокрема, на прикладі її збройової ланки. Достославна "цівка" так уперто дряпала й мій слух, що... я почав уже до неї звикати: і у "Збройовій школі" на програмі ТБ "Трофей ", і будь де. І я склав руки й поплив за течією загального невігластва, проте згадана стаття сколихнула таки мисливську душу і надихнула на певні зусилля.
Так, автор її абсолютно має рацію, цівка – це ствол! Щодо інших деталей, мені доводилося стикатися з терміном "ців'я" - саме з наголосом на "і", і це, мабуть, буде правильно: ців'я, а не ців'є, що більше схоже на ту саму кальку з російської. В українській мові є кілька парних конструкцій за принципом теза-антитеза, якими позначається дещо, що лежить на чомусь або спирається на щось. До прикладу, наша цівка спирається на ців'я, рука на руків'я, голова на узголів'я, верх (у розумінні небо) - за зоровою асоціацією - на верхів'я гір або дерев, море - на узмор'я.
Взагалі цікаво ознайомитися зі збройовою термінологією, а також із назвами предметів мисливського вжитку, зокрема читаючи твори письменників репресованого "Українського Ренесансу". Так, у "Тигроловах" Івана Багряного знаходимо таке. "Він підіймав її (мосінську гвинтівку) вгору і дивився крізь люфу на сонце, дивився на блискучу спіраль усередині, офарблену в спектральні кольори..." Безперечно, що люфа тут - також ствол або, власне, канал ствола. У статті автор згадує і люф, поряд із цівкою й цингелем. Наведені ним цитати зайвий раз підтверджують: цівка – це ствол.
Цікаве посилання на рядки Хоткевича загалом зрозуміле тим, хто мав справу з рушницями із зовнішніми курками. Беру на себе сміливість розтлумачити їх молодим стрілкам. Якщо у куркової рушниці зводити курок просто, чути досить гучне клацання, яке може сполохати звіра або іншу дичину; якщо ж спершу натиснути на "цингель" (спуск) і, утримуючи його у такому стані, підняти курок, а вже тільки після цього звільнити спуск, зведення відбувається практично безшумно. Прикрий інцидент, описаний Хоткевичем, стався через те, що стрілок, зводячи саме таким чином другий курок, переплутав "цингелі".
Взагалі, згадана проблема комп'ютерного перекладу з російської на українську одразу викликає у пам'яті курйозні випадки, коли "ствол" без жодних докорів сумління перетворювався на "стовбур", бувало й таке, і не раз... Добре, якщо перекладач таки живий, та ще й сам занурений у тему перекладу. Не можу не згадати доречно О.П. Сороку і його віртуозні переклади з англійської мисливських текстів Вільяма Фолкнера.
У російській мові розрізняють власне ствол як такий, а також його початкову, "казенну" частину, і кінцеву, дульну ділянку, або ж просто "дуло" (звідси походить й визначення "дульнозарядна зброя"). Особисто у мене склалося враження, що цівкою могли називати саме дульну частину ствола гладкої рушниці, можливо, й лише сам дульний отвір, бо саме з нього і виривалася "цівка" шроту і полум'я. Проте це тільки мої здогади навмання, хто знає справу в її семантичному розвитку більш конкретно, нехай виправить мене.
Інше ловецьке причандалля також має у нашій мові цікаві й не завжди однозначні найменування. Так, той самий Іван Багряний (сам мисливець) називав патронташ набійницею. Водночас інший письменник, Микола Хвильовий (також завзятий мисливець), називав його ладівницею... яке гарне старожитне слово! Доля слів подібна до етапів розвитку і становлення біологічних видів. Спочатку вони десь виникають з причини суто прагматичної, для позначення предметів або понять, потім "розмножуються", знаходячи все більший вжиток, далі досягають піку свого розвитку, усталюючись як літературна норма... Якийсь час насолоджуються життям, "спочиваючи на мовних лаврах", щоб надалі поступитися місцем новим словам, а самим або зникнути з обігу й "вимерти", або тихо скніти у тісних межах якогось місцевого діалекту. До того ж буває, що й значення їх потроху змінюється на догоду новим умовам або технічним досягненням. Так, заряд українською буде набій, тож цілком зрозуміло, чому патронташ, слово іноземне, стало у нас набійницею. Але ще раніше патрони для пришвидшеного заряджання шомпольної зброї готували заздалегідь, навиваючи папір на спеціальний дерев'яний стрижень із кулястою голівкою, щоб тримати було зручніше. Він так і називався – навійник. Але скоро винайшли гільзи з капсулем, тож тим самим інструментом стали вже набивати патрони. І називати його почали з одного боку співзвучно попередній назві, а з іншого - відповідно до нового функціоналу: набійник. Чесно не знаю, чи це правильно. Принаймні російською він так і лишився "навойником".
Усе це напрочуд цікаво, заслуговує на ретельне вивчення з метою зберігання наших мовних надбань - хоча б і для майбутніх небайдужих дослідників. Тож від нас треба не так уже й багато: вивчати матеріальну частину й ощадливо і обережно ставитися до мовної спадщини наших предків.
Юрій Яніш
Добрий день, поважне ловецьке панство України! Ні пуху вам, ні пера! І взагалі - "многа стріч"... Поговорімо про нашу мисливську мову, що безумовно є повноправною частиною нашої великої мови. Як не вправлялися певного штибу діячі у намаганнях звести нанівець і комунікативну, і демаркаційну функції мови української, а вона живе й житиме. І десь там, під завалами запозичень і наносами чужинських слів, стиха жебонить слабенька, але так само жива цівочка мови суто мисливської. От написав "цівочка" і сам усміхнувся, бо саме від цього слова і маю намір відштовхнутися - як крижень від крижини...
А надихнув мене цікавий і своєчасний матеріал «Цівка – це ствол!» у числі 3 (257) "Полювання та риболовля" за травень-червень цього року. Його автор, скориставшись з приводу недолугого використання тієї "цівки" на теренах ЗМІ, порушив дуже важливе питання примусового розриву мовної традиції, зокрема, на прикладі її збройової ланки. Достославна "цівка" так уперто дряпала й мій слух, що... я почав уже до неї звикати: і у "Збройовій школі" на програмі ТБ "Трофей ", і будь де. І я склав руки й поплив за течією загального невігластва, проте згадана стаття сколихнула таки мисливську душу і надихнула на певні зусилля.
Так, автор її абсолютно має рацію, цівка – це ствол! Щодо інших деталей, мені доводилося стикатися з терміном "ців'я" - саме з наголосом на "і", і це, мабуть, буде правильно: ців'я, а не ців'є, що більше схоже на ту саму кальку з російської. В українській мові є кілька парних конструкцій за принципом теза-антитеза, якими позначається дещо, що лежить на чомусь або спирається на щось. До прикладу, наша цівка спирається на ців'я, рука на руків'я, голова на узголів'я, верх (у розумінні небо) - за зоровою асоціацією - на верхів'я гір або дерев, море - на узмор'я.
Взагалі цікаво ознайомитися зі збройовою термінологією, а також із назвами предметів мисливського вжитку, зокрема читаючи твори письменників репресованого "Українського Ренесансу". Так, у "Тигроловах" Івана Багряного знаходимо таке. "Він підіймав її (мосінську гвинтівку) вгору і дивився крізь люфу на сонце, дивився на блискучу спіраль усередині, офарблену в спектральні кольори..." Безперечно, що люфа тут - також ствол або, власне, канал ствола. У статті автор згадує і люф, поряд із цівкою й цингелем. Наведені ним цитати зайвий раз підтверджують: цівка – це ствол.
Цікаве посилання на рядки Хоткевича загалом зрозуміле тим, хто мав справу з рушницями із зовнішніми курками. Беру на себе сміливість розтлумачити їх молодим стрілкам. Якщо у куркової рушниці зводити курок просто, чути досить гучне клацання, яке може сполохати звіра або іншу дичину; якщо ж спершу натиснути на "цингель" (спуск) і, утримуючи його у такому стані, підняти курок, а вже тільки після цього звільнити спуск, зведення відбувається практично безшумно. Прикрий інцидент, описаний Хоткевичем, стався через те, що стрілок, зводячи саме таким чином другий курок, переплутав "цингелі".
Взагалі, згадана проблема комп'ютерного перекладу з російської на українську одразу викликає у пам'яті курйозні випадки, коли "ствол" без жодних докорів сумління перетворювався на "стовбур", бувало й таке, і не раз... Добре, якщо перекладач таки живий, та ще й сам занурений у тему перекладу. Не можу не згадати доречно О.П. Сороку і його віртуозні переклади з англійської мисливських текстів Вільяма Фолкнера.
У російській мові розрізняють власне ствол як такий, а також його початкову, "казенну" частину, і кінцеву, дульну ділянку, або ж просто "дуло" (звідси походить й визначення "дульнозарядна зброя"). Особисто у мене склалося враження, що цівкою могли називати саме дульну частину ствола гладкої рушниці, можливо, й лише сам дульний отвір, бо саме з нього і виривалася "цівка" шроту і полум'я. Проте це тільки мої здогади навмання, хто знає справу в її семантичному розвитку більш конкретно, нехай виправить мене.
Інше ловецьке причандалля також має у нашій мові цікаві й не завжди однозначні найменування. Так, той самий Іван Багряний (сам мисливець) називав патронташ набійницею. Водночас інший письменник, Микола Хвильовий (також завзятий мисливець), називав його ладівницею... яке гарне старожитне слово! Доля слів подібна до етапів розвитку і становлення біологічних видів. Спочатку вони десь виникають з причини суто прагматичної, для позначення предметів або понять, потім "розмножуються", знаходячи все більший вжиток, далі досягають піку свого розвитку, усталюючись як літературна норма... Якийсь час насолоджуються життям, "спочиваючи на мовних лаврах", щоб надалі поступитися місцем новим словам, а самим або зникнути з обігу й "вимерти", або тихо скніти у тісних межах якогось місцевого діалекту. До того ж буває, що й значення їх потроху змінюється на догоду новим умовам або технічним досягненням. Так, заряд українською буде набій, тож цілком зрозуміло, чому патронташ, слово іноземне, стало у нас набійницею. Але ще раніше патрони для пришвидшеного заряджання шомпольної зброї готували заздалегідь, навиваючи папір на спеціальний дерев'яний стрижень із кулястою голівкою, щоб тримати було зручніше. Він так і називався – навійник. Але скоро винайшли гільзи з капсулем, тож тим самим інструментом стали вже набивати патрони. І називати його почали з одного боку співзвучно попередній назві, а з іншого - відповідно до нового функціоналу: набійник. Чесно не знаю, чи це правильно. Принаймні російською він так і лишився "навойником".
Усе це напрочуд цікаво, заслуговує на ретельне вивчення з метою зберігання наших мовних надбань - хоча б і для майбутніх небайдужих дослідників. Тож від нас треба не так уже й багато: вивчати матеріальну частину й ощадливо і обережно ставитися до мовної спадщини наших предків.
Як на мене, то робити якийсь остаточний наголос на дослівний переклад з однієї мови на іншу технічних, особливих конструктивних термінів не тільки не потрібно, але і шкідливо, бо це загрожує повному непоправному перекрученню значень того чи іншого терміну!!!Для цього існують цілі підрозділи людей які працюють над цим і зараз їм не потрібно заважати та шкодити своїми поправками, а також знаходженням різних багатьох перекладів як старих народних, так і нових.Почекайте до всього прийде черга і правильне остаточне їх трактування.Запам'ятайте, що зараз все народжується нове на основі старого, важко, але воно народжується і потім буде назавжди наше!!
Вибачте, але тут ідеться не про переклад. Мова про те, що через перерваність збройової традиції у нас забули як назвати певні частини зброї. "Цівка" в українській мові - це ствол (зараз це один із синонімів цівки, як і "люфа"), а цю дефініцію почали ліпити в адресу "ців*я", дерев*яної (пластикової) частини ложа, що перебуває під цівкою. Також потрібно зауважити, що ця назва прийшла в російську мову із української, як би це комусь не подобалось. Взагалі мисливська термінологія російської пронизана українськими запозиченнями.
Ок. А та частина, описана вами, яку має назву? Ложа? Тоді з чого складається ложа? Приклад і "ота частина під цівкою"? Руків'я?
Якщо руків'я, то як називається оця частина, що на фото?
Заздалегідь дякую!
Останнє редагування:
РУКОЯ́ТЬ, і, жін., рідко. Те саме, що рукоятка. Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка, загубленого колись біля підпаленої скирти (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 217); Андрій.. схопив гранату за довгу рукоять, знайому ще з фінської війни, і жбурнув її у вікно (Наука і життя, 8, 1967, 57).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 906.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 906.
Так саме про це й ішлося - почитайте вище матеріали з "Полювання та риболовлі". Це "ців*я"!
Тут вам все про цівку!!Слово одне,а значень купа,в тому числі і збройове (7 - 8 )!!Українська мова багатозначна.https://slovnyk.ua/index.php?swrd=цівка
