Стосовно другого рішення суду. Роботи багато, часу немає колупатися у законодавстві, але тут все ясно й так, тому роз'ясню швидко.
Тут справа у тому, що суддя не знає БЗ, але він його, власне, й не повинен знати. Тому основна провина за поганий склад протоколів, постанов та скасування останньої повністю покладається на держінспектора.
Почнемо поступово.
По-перше, окрім того, що у БЗ зазначено, що полювати можна із собаками, на яких паспорти на собак мисливських порід. Окрім того, стаття 14 БЗ визначає, що
документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції
полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.
Тому, коли мисливець не надав паспортів, громадський інспектор повинен був записати у протоколи приблизно так: "Полював у мисливських угіддях без відповідного дозволу - паспортів на собак мисливських порід, а також із порушенням установленого для певної території порядку
здійснення полювання - не мав при собі документи, зазначені у ст. 14 Закону, під час полювання та не надав їх на вимогу особи, уповноваженої здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та
полювання, як того вимагає Закон". У протоколі громадський інспектор повинен був вказати про порушення ст. 14, пунктів 1 і 7 частини першої ст. 20, зазначити ст. 42 БЗ.
Окрім того, (якщо я зрозумів правильно порушника та суддю), громадський інспектор повинен був скласти протокол у двох автентичних примірниках, один з яких залишити під розпис особі, на яку протокол був складений. У протоколі інспектор повинен був попередити порушника про час і місце розгляду справи (якщо про це громадський інспектор домовлявся із державним інспектором).
Ще громадський інспектор мав би попередити мисливця, що справу буде розглядати державний інспектор, до якого необхідно прийти на розгляд справи та надати на розгляд паспорти на собак, якщо такі є.
Держінспектор повинен був встановити, чи попереджена особа, яку він збирається притягнути до адмінвідповідальності, про час та місце розгляду справи, якщо ні, він повинен був викликати особу на розгляд справи заздалегідь, зазвичай - рекомендованим листом із повідомлення про вручення.
Якщо мисливець з'явиться на розгляд справи та надасть паспорти, то суть правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення буде дещо не така, як у протоколі про адмінправопорушення: зазначивши, що мисливець на розгляд справи надав паспорти, держінспектор повинен залишити відомості про те, що мисливець їх не мав при собі та не надав на вимогу громадського інспектора. Це теж буде порушенням, за яке відповідальність передбачена ч.1 ст. 85 КУпАП: "
Порушення правил полювання: полювання з порушенням установленого для певної території порядку здійснення полювання - не мав при собі документи,
зазначені ст. 14 БЗ, та не надав їх на вимогу особи, яка здійснювала контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Полювання не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин".
І обов'язково зазначити у постанові про порушення вимог п. 7 ч. 1 ст. 20 БЗ.
Під час розгляду скарги на постанову у суді держінспектор повинен на все це обов'язково звернути увагу судді, який міг не знати правил полювання та БЗ.
Так що тут, у першу чергу, провина держінспектора - роботу свою та громадського колеги перевів нанівець...
Але, знову таки, повертаючись до назви теми, повинні зрозуміти, що тут рішення суду зовсім не каже про те, що паспорт на собаку мисливської породи під час полювання не потрібний. Просто треба вміти робити, знати законодавство та вміти відстоювати свою правоту навіть у судах! 
