Ну що, давайте розпочинемо).
Було це років 15-ть назад....
Ми з друзями завжди ходили(їздили) на риболовлю на місцеву річку рибалити. Все дитинство на тій річці провели, сміливо можна сказати – виросли на тій річні. Рибалили тоді на таку снасть як резинка, думаю всі знають що це таке. А також вудками з ліщини, і поплавок із пера гусака. І дуже полюбляли рибалку з ночівлею.
Одного разу поїхали з ночівлею на риболовлю. Все по плану, закинули резинки, наживились, і звісно вогонь, печена картопля, сало на паличках, сосиски. Трохи згодом з перших пійманих карасів уха. І далі рибалити. Вечоріє, і під вечір, як кажуть поступила пропозиція повечеряти, ну а звісно що деякі після ухи вже «теплі», та й в процесі риболовлі робили до столу по кілька підходів по 5-ть капель. А нам тоді було років по 19-20, скільки нам потрібно тієї оковитої, хоча ніколи не буянили. Підрізали салатиків, посмажили на паличках сосисок, процес іде)))).
І тут товариш, Сергій згадує що в нього в авто є банка гірчиці, і він вже такий як треба чимчикує до авто, щось там вошколупиться, зі словами – «о, знайшов», і йде до нас, і тут знов з темряви – «блін, гірчиця впала і розбилась». А сосиски на вогнищі, з гірчицею, ех смакота.
І тут Сергій знаходить вихід, каже:
– «дайте сірники присвіти, піду на тарілку трохи гірчиці зберу нам вистачить».
Так і було зроблено. А тоді у нас геть молодих хлопців, яке освітлення, звісно що тільки вогнище. Далі вечеряли, по 5-ть капель, розмови о риболовлі, і так потихенько всі їмо ті сосиски і в тую гірчицю і скаржимся що вона якась не міцна, слаба, ніяка…..
Щільно повечеряли, с гачків познімали наживку і трохи поспати, хто в авто, хто в намет.
Ранок, тільки сіріє, тільки відкрив очі і чую дуже шумний сміх…Виходжу з намету, інший товариш Саня, як кажуть від сміху «рве пузо». Нічого не розуміючи, всі запитуємо :
– «чого ти?».
Потираючи сльози, які виступили від сміху, пальцем тикає на гірчицю що на столі в тарілці, ми нічого не розуміємо. А потім він переводить пальця на цілу-цілісіньку банку гірчиці, яка лежить не недалеко на траві, а поруч тієї банки гірчиці, коров’яча ліпьошка(біля річки луки на яких в той час випасали фермерських корів) на якій залишись дуже чіткі сліди від ложки……………(зате без ГМО).
Але це ще не все...
Вночі, цьому ж Сергію захотілось подзюрити (він спав не далеко від вогнища),
Встаючи під парами оковитої його трохи повело, і він ногами (був тільки в носках) на вуглі костра, аж зашкварчало))))). А носки були не із дорогих, такі із нейлону, а самі знаєте як вони плавляться. І ті вуглі, до них носків по прилипали, напевне пече))))))). І щоб остудитись кинувся до річки, а берег річки мав не великий обрив (десь з пів метра), і вийшло так, що він спіткнувся і в воду до низу головою а не ногами, і виходить, що він по половини з головою у воді плюхається, а ноги з вуглями на носках на березі. Якби не допомогли, втопився б напевне)))))))))))). Отаке от.