Герои этой войны

AIRBORNE

Мисливець
Ігор кароокий, темноволосий і має дуже добре обличчя.
Він – один із тих, хто боронить Україну у складі «Королівської» бригади. Розповідає, як на їхній ділянці передової поводиться ворог.
«Вони провокують нас, стріляють із калібру 7,62, з ПК, стріляють неприцільно, в наш бік, щоб ми відкрили вогонь із більш великого калібру або такого ж, щоб саме ми нібито порушили перемир’я. Це розвідка боєм», - усміхається.
Розвідка боєм – це коли ворог відкриває вогонь і провокує на відповідь, аналізуючи, яка зброя є у того, хто стоїть навпроти, чи не бракує набоїв.
«Стопроцентного перемир’я немає. Нема такого, щоб узагалі не стріляли. ПК завжди працює. Глушники прикручують, стріляють із глушників. Вистрілу не чути, а приліт кулі вже чути якраз», - розповідає військовий.
По позиціях, де стоять Ігор із побратимами, російські окупанти б’ють переважно з великокаліберних кулеметів.
«По сусідах спостерігали і міномети. І 120-і, і 82-і», - говорить армієць.
Останнім часом на цій ділянці фронту неабияк активізувалися ворожі снайпери. «Є високоточні в них гвинтівки, великі калібри, 12,7. Переважно ми стараємося не виходити з укриття, щоб не потрапити під приціл снайпера. Вони працюють добре, багато їх заїхало. Вони тут влаштували собі таке сафарі. Виходить, що ми для них як ціль, і вони тут влаштували полювання», - розповідає Ігор.
Ні для кого не новина, що Росія використовує місцевості, де воює, як полігони для випробовування зброї та відточування навичок випускників військових вишів. Але Ігор чесно зізнається, що навіть за роки війни не звик до такого цинізму ворога.
Зі снайперами важко дати раду. А ось ворожі обстріли з кулеметів чи гранатометів українські вояки терпіти не збираються. «Якщо йде по нас інтенсивний вогонь, ми даємо відповідь, переважно з дозволеного Мінськом калібру, але якщо вже йде мінометний обстріл, даємо адекватну відсіч, щоб їх трохи приглушити», - говорить Ігор.
Він прогнозує: невдовзі на фронті ситуація загостриться. «Знаючи за ці роки перемир’я, які вже були, напевно, тисячу раз, - це ненадовго. Ну день-два, може, тиждень, і закінчиться», - каже боєць «Королівської» бригади.
Він був мобілізований іще під час першої хвилі. Із невеликою перервою воює уже п’ять років. «Поки терпіння і сил вистачить, будемо воювати, - усміхається. – Колектив у нас хороший. Батьки підтримують, дружина».


 

AIRBORNE

Мисливець
Рух навпроти позицій помітили на спостережному посту і передали інформацію старшому на позиції. Ним був 22-річний чернівчанин Юрій. Не дивлячись на юний вік, хлопець діяв швидко, без метушні. Насамперед передав цю інформацію по команді, а сам став за свій улюблений ДШК.
Ворогів він бачив добре, тепловізор ще ні разу не підводив. Їх було четверо, ворожа диверсійно-розвідувальна група, що намагалася наблизитися до наших позицій. Вони продовжували рухатися і навіть не здогадувалися, що вже на прицілі хоча й молодого, але вже досвідченого кулеметника. Після того, як Юрій отримав дозвіл на знищення ДРГ, він не поспішав відкривати вогонь, підпустив ворога ближче, і вже на дистанції 400 метрів його «дашка» заговорила…
– Це трапилося декілька місяців тому, взимку, коли ми тільки-но зайшли на ці позиції. Одного разу отримавши від нас на горіхи, вони більше не лізли. Для чого саме вони хотіли до нас наблизитися, я напевно сказати не можу, але однозначно – не сіль просити приходили, – посміхаючись, говорить Юрій. – Могли йти для того, щоб взяти когось із наших в полон, встановити мінні пастки, обладнати снайперську позицію або позицію для навідника – варіантів багато, і кожен наступний гірший за попередній.
За військовою спеціальністю Юрій кулеметник. Він у складі Об’єднаних сил боронить позиції у смузі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід» на Приазовському напрямку.
До війська хлопець потрапив у 2016 році, майже відразу після школи. Каже, що був вибір – іти в армію на строкову або вступати до якогось вузу, але він обрав третій шлях – піти спочатку на контракт. За короткий термін військовослужбовець освоїв спеціальність кулеметника і доводить свою професійну майстерність не лише на полі бою, а й бере участь у міжнародних навчаннях та змаганнях. Так, нещодавно на змаганнях серед десантно-штурмових бригад він посів четверте місце. Це дуже непоганий результат для молодого хлопця – бути у десятці найкращих кулеметників-десантників!
Наразі українські військові обладнують свої укріплення після зими, облаштовують нові позиції, покращують своє положення. Водночас не дають ворогу проводити інженерні роботи. Наприклад, окупанти вирішили збудувати новий бліндаж, але Юрій не дав їм втілити свої плани. Прицільним вогнем з ДШК він розбив ворожу позицію, а ще влучив у БК, який здетонував та завершив справу.
За сумлінне виконання службових та бойових завдань Юрія було подано на нагородження державною нагородою – орденом «За мужність» 3 ступеня.

Олександр Завтонов

 

AIRBORNE

Мисливець
Це Миколи Тишик. Він заманив ворожі танки в болото. Один з Т-72 потонув, а другий загруз в трясовині. Після цього Микола врятував своїх побратимів на блокпосту. За допомогою троса витягнув загрузлу машину з болота, на якій і приїхав в табір. Справжній герой !
 

AIRBORNE

Мисливець
24 години на добу. Сім днів на тиждень. Під прицілом ворожих снайперів, з можливістю обстрілу в будь-яку хвилину. А вночі замість сну – очікування «візиту» ворожої диверсійної групи. І таке життя – не день і не тиждень. Так люди на передовій живуть місяцями. Погодьтесь, що для того, щоб вижити в умовах такого психологічного пресингу, потрібно мати неабиякі нерви, витримку та почуття гумору. Все це є у військовослужбовця Збройних Сил України Петра. Він завжди вміє дотепно і весело пожартувати та розрядити обстановку. З ним не сумно навіть після місяця перебування в одній землянці. Таких як він називають душею колективу.

Тарас Грень

 

AIRBORNE

Мисливець
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ГЕРОЙ ! Сьогодні день народження Олега Громадського, колишнього комбата 16-го батальйону 58-ї мотопіхотної бригади. Цей батальйон в лютому 2016-го спільно з добровільними загонами і розвідбатом зав'язав бої за Авдіївськe промзону і вибив противника з передмість Авдіївки. Три роки війни за плечима офіцера. Герою Слава !
 

AIRBORNE

Мисливець
Максим Бугель не мав жодного відношення до армії. Проте щойно навесні 2014 року оголосили мобілізацію, одразу пішов до військкомату І став чекати, коли його відправлять на війну. Дружина Максима народила первістка 10 серпня, а 21-го його призвали служити.
Він пройшов Донецький аеропорт, Водяне, Авдіївку.
«Мені подзвонили, сказали, що в Авдіївці підірвалися наші пацани, загинули четверо. А потім з’ясувалося, що в той самий період часу в Дніпрі знайшли ще два тіла з аеропорту. Тобто ми мали ховати чотирьох хлопців одночасно, а поховали шестеро. І це був дуже тяжкий період. Дзвонити рідним загиблих довелося мені – це, мабуть, найважче, що довелося робити за всю службу», – пригадує Максим.
Фонд «Повернись живим»

 

AIRBORNE

Мисливець
Хто, як не він?
Його найстарший підлеглий годиться йому щонайменше у батьки. І таких тут кілька десятків. Проте, дисципліна в підрозділі на найвищому рівні. Бо повага до командира групи інженерного забезпечення капітана Петра Яцишина у цьому підрозділі справжня. Не дивлячись на свій порівняно молодий вік, Петро може зрозуміти кожного зі своїх бойових побратимів.
Робота військових інженерів на передовій позиції важка і багатогранна. Це не лише встановлення різноманітних загорож та допомога в організації оборонних споруд. Часто доводиться долати наслідки ворожих обстрілів. Міни, снаряди, ракети… Одним словом, уся та смерть, що прилетіла до нас від колишнього братерського народу, з його «палкою любов’ю». А ще є багато випадків диверсій тощо…
– Найважче розміновувати саморобні вибухові пристрої, які час від часу трапляються в районі нашої відповідальності, – говорить Петро. – Бо від них не знаєш, чого чекати.
На його рахунку вже понад 5 тисяч (!) розмінувань. За мужність та професіоналізм він нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Бойовий гарт цей командир здобував в боях під Нижньою Кринкою, Дебальцевим, Вугледаром. Військові інженери йшли попереду всіх наших підрозділів, розміновуючи проходи та рятуючи мости від знищення російськими окупантами. А командир саперів завжди йшов попереду свого підрозділу. Бо – хто, як не він?

Тарас Грень

 

AIRBORNE

Мисливець
Окупанти вбили Червона Яна. Баз мами лишилися двоє дітей! Разом зі старшим солдатом на псевдо "Відьма" загинув також молодший сержант Олександр Мілютін з позивним "Дід".
Обоє служили в окремому штурмовому батальйоні "Донбас-Україна". Військові загинули в результаті ворожого обстрілу позицій наших захисників 152-мм гаубицями. Ця зброя заборонена так званими Мінськими угодами.
Яна була відомою волонтеркою і допомагала з перших днів війни: спочатку у рідному Харкові з безкінечними поїздками на фронт, а потім - як військовослужбовець. Вона була з тих, хто мав, що називається, стержень. І характер. І сміливість. І людяність, якої нам всім останнім часом так бракує.
Пробачте нас. І дякуємо, що прикрили.

Команда Фонду "Повернись живим"

 

жестянщик

ветеран форуму
надійна команда
...Окупанти вбили Червону Яну...
...Разом зі старшим солдатом на псевдо "Відьма" загинув також молодший сержант Олександр Мілютін з позивним "Дід"...
...Обоє служили в окремому штурмовому батальйоні "Донбас-Україна"...
ш.ш..PNG
 

AIRBORNE

Мисливець
Більше мільйона годин пропрацював під землею колишній шахтар, а нині військовослужбовець Збройних Сил України Сергій. Все своє цивільне життя він працював на шахті «Червоноармійській Західній». Але два з половиною роки тому він змінив помаранчеву шахтарську каску на суворий, чорний армійський кевлар.
– Я народився тут, у Донецькій області, в Добропільському районі, – розповідає він. – А до лав Збройних Сил України я пішов, щоб захистити свою Батьківщину від окупантів.
Сергій переконаний, що російський фейк, який зараз широко культивується в Україні, про те, що хлопці з Донбасу не бажають захищати Україну – брехня на 150 відсотків. Мешканці сходу України – так само патріоти, як і всі інші. І не потрібно ділити нашу державу. Просто в певний час треба визначитись, хто ти є насправді. І піти захищати свій дім пліч-о-пліч зі своїми братами по зброї. Які мешкають по всій території нашої Батьківщини.

Тарас Грень

 

AIRBORNE

Мисливець
Василь Коваль - не простий підполковник, а командир, який вивів своїх бійців з оточення, після цього пережив полон. У полоні Василь не зламався, а після повернення пішов назад на фронт до хлопців !
Такий підполковник гідний поваги ! Слава Герою !
 

AIRBORNE

Мисливець
Знайомтеся, це Роман. "Я просто не пускаю ворога далі…"
Роман обороняє від російсько-терористичних військ українську Луганщину. І, можливо, його сектор спостереження та обстрілу – всього кілька сотень метрів, та він чітко усвідомлює, що за його плечима тисячі кілометрів вільної від загарбників землі. До війська він пішов слідом за своїм молодшим братом Анатолієм, який став на захист України на рік раніше від нього." Я роблю свою роботу" - говорить Роман. " Не пускаю ворога далі, ніж він зайшов на наші землі." Від ворожої кулі Романа та його брата бережуть мамині хрестики, які вона вдягнула дітям перед дорогою на війну. Цей маленький оберіг Роман завжди тримає біля себе. А коли стає важко, то просто торкається його, щоб ще раз відчути тепло маминих рук... Хлопці, повертайтеся живими та неушкодженими
 

AIRBORNE

Мисливець
25 квітня свій 44-ий День народження святкував би Герой України, один із найславніших українських воїнів, один із символів мужності і непохитності наших бійців у війні з Роssiєю, Кіборг зі сталевою волею Ігор Євгенович БРАНОВИЦЬКИЙ. Пройдуть роки, і цю сцену вивчатимуть в школах:
— Кто пулеметчик?
— Все двухсотые.
— Я.
— Этот идейный.
Його відвели вбік. Били. Повезли на підвал. Почали стріляти по ногах з травматичного пістолету.
— Смотри, еще и не падает.
Приїхав Захарченко:
— Этого на кладбище.
Мали честь вшанувати пам'ять Ігоря піснею "Побратим" — піснею, котру вже послухати мільйони:
Світла пам’ять всім загиблим пацанам…
Вже не з нами бойових їм пить “сто грам”,
Не заспівають із весною в унісон.
Ви встояли, та не вистояв бетон.
Гори, душа, гори!
Прапори догори!
Не задля нагород —
Встаю за свій народ.
Лінк на пісню: https://www.youtube.com/watch?v=ESMPMefNi38

 

жестянщик

ветеран форуму
надійна команда
Такі білборди,як у Маріуполі, повинні бути в кожному місті!

Наші Герої,ви назавжди у наших серцях!
Кіборг Ігор Брановицький,вбитий окупантами у полоні.
Степан Чубенко,юний патріот із Краматорська,закатований нелюдами.
Олег Чепеленко, снайпер 92-ої бригади,що підірвав себе разом із ворогами.

Шана і честь!
патриоты.jpg
 
Зверху